|
Цій співачці
дуже личило би не лише вбрання від кутюр’є, а й лицарські лати, бо вона
постійно захищає честь української естради.
– Ірино, ваш концерт у Чернівцях закінчився переаншлагом. Чи залишилися ще
якісь приємності?
– Із Чернівцями у мене пов’язано багато спогадів. П’ятнадцять років тому на
«Червоній руті» я ходила між артистами і почувалася не дуже впевнено.
Навколо такі зірки – аж лячно на них дивитися! А коли нікому не відома
дівчина Ірина Білик стояла під готелем «Буковина», її навЁть не впустили
туди. Однак це аж ніяк не зіпсувало вражень від цього фантастичного міста.
Ось і тепер мене гарно приймали! Я познайомилася тут із приємним хлопцем —
Олегом Сандуляком, який чудово організував мій концерт. Коли я розповідаю у
Києві, що їду сюди на гастролі, у всіх з’являються вогники в очах: «Іро, ми
тобі заздримо, там такі класні люди!» Часом у мене навіть запитують, чи не
народилася я у Чернівцях або у Львові (Сміється. – ред.). Західна Україна
завжди вражає своїм колоритом. Я закохана у ці міста, хоча і без Києва жити
не можу.
– Є підозри, що у вас багато друзів у Чернівцях.
–
– Так, мені завжди є з ким зустрітися і гарно провести час. Мої великі
друзі – це сім’я Аліни Гросу. До речі, на останній концерт до Чернівців ми
приїхали із Туреччини, де всі разом відпочивали. Це було чудово! Море, пляж
і безліч розваг. Я дуже рада, що цього року мала два тижні відпустки і
провела їх у Туреччині. Тільки зійшла з трапу, сіла на потяг і ось приїхала
до Чернівців. Тут у мене справді багато друзів, з якими цілуюся, як з
рідними. Також я сто років знайома з вашим земляком Василем Ілащуком. Він –
надзвичайна людина.
– До речі, народ уже встиг вас одружити. Невже між вами так багато
спільного?
– Авжеж. Між нами багато чого було. Я не буду розкривати всіх таємниць, але
у мене з Василем дуже близькі стосунки. Можливо, люди і не помиляються,
коли кажуть, ніби нас щось єднає. Адже у нас були і деякі інтимні моменти.
– А чому ви так міцно здружилися із Аліною Гросу?
– Якось я побачила цю маленьку дівчинку і одразу зрозуміла, що їй треба
співати. Вона була зовсім крихіткою, а поводилася на сцені так впевнено,
наче виросла на ній. Я бачу в ній велике майбутнє. До речі, нещодавно у
мене виникла гарна ідея щодо її наступного кліпу. Ми плануємо запросити на
зйомки найкращих і найвідоміших жінок України. Це буде титулована
українська спортсменка і ще кілька жінок різних професій. А коли у мене
допитуватимуться, яку співачку запросить Ірина Білик до участі у зйомках, я
тільки посміхнуся. Ну яка виконавиця може бути у відео Аліни Гросу, якщо
вона сама у ньому – королева? Мені здається, однієї Аліни цілком вистачить.
Я бачу, як вона цього хоче, як вона танцює і співає.
– У вас є якісь подібні факти біографії?
– Мені теж колись сказали: «Дівчино, чому ти не співаєш? Ти ж не акторка
театру, на тебе варто глянути і одразу зрозуміло – ти естрадна співачка». А
я тоді всім серцем тягнулася до театру, хотіла грати якісь романтичні ролі,
хоча і не мріяла чомусь про роль Джульєти. Мені тоді було 19 років, і я так
само, як і всі мої ровесниці, мріяла опинитися на одному знімальному
майданчику з «мушкетером» Михайлом Боярським. Він тоді був втіленням
мужності і сексапільності. Може, я би й стала акторкою, але тепер співаю, і
моя колишня мрія здійсниться. Відкрию маленьку таємницю: Боярський візьме
участь в одному з наступних моїх кліпів. Усі мої подружки будуть у захваті,
коли побачать мене із ним на екрані!
– А як же ваш танцюрист Діма Коляденко? Навколо вас стільки романтичних
історій.
– Я дуже рада, що у нас в Україні з’явився такий сучасний д’Артаньян. У нас
зірок багато, а герой один. Ви подивіться на нього – він просто втілення
шляхетності. Люди тепер звикли до всіляких програм типу «Все для тебе» і,
можливо, не дуже заздрили мені, коли він ось так, на публіці, освідчився
мені у своїх почуттях. Тоді у мене був звичайнісінький концерт, а він,
немов ангел з небес, спустився до мене із букетом квітів. Мене це настільки
приємно вразило, що аж дух перехопило.
– Так ви й справді не знали заздалегідь, що трапиться така історія?
– Чесно, навіть не здогадувалася. Я була просто шокована і не знала, що
мені робити: чи казати щось, чи плакати. Добре, що я повелася адекватно і
не зробила чогось дивного. Гадаю, тоді людям про мої з Дімою стосунки
розповіли наші очі.
– Хочете-не-хочете, а вас звикли називати секс-символом української
естради. Такі ж епітети часто дістаються Кузьмі зі «Скрябіна». Наскільки
приємно було разом полежати у ліжку бодай перед об’єктивом кінокамери під
час зйомок кліпу «Мовчати»?
– А, цей Кузьма! (Сміється. – ред.) Я взагалі не хочу про нього говорити.
Він мене постійно зраджує з іншими, а жінкам це не подобається. Ще зранку
він підходив до мене і таким солоденьким голосом казав: «Ірочка, ти –
найкраща жінка з-поміж усіх інших!», а вже ввечері я сідаю перед
телевізором і бачу, як він те саме каже Наталці Могилевській. Хіба так
можна? (Сміється. – ред.)
– Колись ви казали, що ніколи в житті не заспіваєте російською. Аж раптом
вийшла російськомовна платівка «Любовь.Яд»...
– Насправді, мене вмовили друзі. Вони запевнили мене, що це звучатиме дуже
гарно. Я прислухалася до них і за реакцією людей бачу, що їм подобається.
Але українську мову все одно не проміняю на будь-яку іншу! Коли я їздила
Україною з концертами «Нова» і «Так просто» – це все було для людей. Потім
я приходила додому, сідала за фортепіно і під власний акомпанемент співала
саме ці пісні, що звучать зараз. То був окремий сольний концерт для мене, а
тепер він належить всім. Я навіть радію, що не всі ті пісні увійшли у
«Любовь.Яд». Вони дуже сильні, і я з нетерпінням чекаю, коли мине півроку,
і ми запишемо новий альбом.
– Вам не здається, що ваш голос тепер звучить ніжніше?
– Навіть не знаю, чому. Може, це період життя в мене такий, а може, мова
інша. Кажуть, що я тепер співаю по-новому, а я завжди так співала.
– Дуже швидко «Любовь.Яд» стала платиновою. Ви не збираєтеся втручатися у
зоряні війни між Русланою і «Океаном Ельзи», пов’язані із «платиною»?
– Я й сама не чекала такого успіху. А знаєте, хто був першим володарем
платини в Україні? Це було тріо Мареничів...
– ... тоді це називалося платівкою-гігантом.
– Точно! Я знаю з п’яти-шести років усі їхні пісні, хіба це не свідчення
успіху? Вони були першими, і після цього ті всі розмови і скандали зайві.
– Як ви гадаєте, чого не варто втрачати у житті навіть на мить?
– Кохання! Ми так часто відкладаємо хвилини сексу, ніжності і любові на
завтра, постійно кудись бігаємо і посилаємося на якісь поважні причини. Не
буває поважних причин – треба кохати тепер і вже, чого я і бажаю усім
людям.
Thanks to MERY!
|
